Чому ми святкуємо Різдво не 25 грудня, а 7 січня

Відомо ж, що 25 грудня римо-католики, протестанти і багато православних відзначають це велике християнське свято. Готуються, як і належиться, зустрічати Новий рік. Ми ж, у переважній більшості, чекаємо першої вечірньої зірки з 6 на 7 січня. Хоч обов’язково, як і, ймовірно, більшість землян відзначимо перед цим Новий рік. В останній тиждень посту за нашою різдвяною традицією. А згодом відсвяткуємо ще й старий Новий рік. Що, як я чув, доволі незрозуміло для людей на Заході. Мені це теж дивно і незрозуміло. І я хотів би знати: чому так є? На підставі чого ми так уперто протиставляємо свою різдвяну традицію іншим? Не хочемо помічати у своїй масі того, що одночасно протиставляємося не лише здоровому глузду, а й Слову Біблії. У перших же рядках Книги сказано, що небесні світила на небі започатковані для відділення дня від ночі і щоб стали вони знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. Тобто відлік часу люди проводять днями, тижнями, місяцями, роками тощо згідно з розташуванням небесних світил. Задля цього людство винайшло календарі. Більш чи менш досконалі, бо людям, як давно відомо, властиво помилятися. Але небесні світила — непохибні. Тому й є завжди нагода, при добрій волі людей, себе (свої календарі) скоригувати й узгодити їх із місцеположенням небесного знамення. Одне з останніх коригувань календаря відбулося 1582 р. Учені люди, богослови (теологи) одночасно за тодішніми науковими нормами переконали керівництво католицької церкви, що з часу започаткування календаря Юлія Цезаря облік часу відстає (тоді на десять днів) від кількості днів, що обрахували небесні світила. Так світ отримав новий досконаліший Григоріанський календар.

Неприязнь до влади (кривава неприязнь) протестантів відступила впродовж кількох десятиліть і століть перед здоровим глуздом. І всі західні християни живуть за одним календарем. Навіть деякі курйози від цього їм не дошкуляють. От, наприклад, перший президент США Дж. Вашингтон народився ще за Юліанським — чинним на той час у його рідній Вірджинії — календарем, а в історію увійшов, як стверджують офіційні біографічні дані, вже за прийнятим згодом Григоріанським. Навіть значна частина православного світу порозумілася, як я вже зазначив на початку, з латинським нововведенням. А що, дозвольте спитати, стримує українців? Адже ми живемо за тим самим календарем, що й усі. Сівбу намагаємося проводити в найсприятливіші астрономічні строки. Тобто за небесним календарем, а не церковним. І зауважимо, панове, що за нашим церковним календарем Різдво будемо святкувати не в січні, а як і наші західні сусіди: 25 грудня — за чинним у нашому східному обряді церковним календарем. Тож виходить, що живемо ми одночасно за двома вимірами часу. Як це узгоджується зі здоровим глуздом? Церква у нас, як і в усьому західному світі, відокремлена від держави. Але ж не від нашого духовного життя. І від кого відокремлюємось ми — більшість українських громадян, — коли сідаємо за різдвяну Вечерю в день за календарем, хибність якого доводять небесні світила! Так, звичайно, поділ між людьми є і буде. Це запорука людської єдності, а не одноманітності. Бо хоч яке людство строкате, але назва всім нам одна — Людина. І тотожні ми одне одному нашою будовою, що передбачає різні функції за окремими частинами тіла, але не відчуження їх від здорового тіла. Здорова ж людина не може перебувати одночасно у двох часових реаліях. Це фантастика. А коли людина, всупереч здоровому глузду, практикує таке роздвоєння свідомості, то це, здається, є шизофренією.

Так-от, шановна редакціє газети «День», чи не можна б за вашого посередництва дізнатися, чому ми святкуємо Різдво не 25 грудня, а 7 січня (чи то нам теж-таки 25.12)?

Євстратій ЗОРЯ, єпископ УПЦ КП:

— Внутрішньої церковної необхідності переходу на григоріанський календар я не бачу. Дане питання, як правило, порушується ззовні, беручи до уваги теоретичні міркування, мовляв, було би добре святкувати народження Спасителя разом з усім світом. Але як це може бути на практиці, ті, хто піднімає згадану тему, не замислюються.

По-перше, вже існує досвід у ХХ столітті щодо переходу на новий календар. Зокрема, російський патріарх Тихон у 1920-х роках видав відповідний указ. Однак 25 грудня святкувати Різдво Христове в храми ніхто не прийшов. Натомість усі прийшли 7 січня.

Також маємо трагічний приклад Грецької церкви, яка в 1920-х роках перейшла на новий стиль, через що в ній сталося розділення. Між іншим, воно триває досі. Є так звана група старостильних юрисдикцій, які не визнають «новизну» і відійшли.

Крім того, слід ураховувати, що Українська церква й так розділена. А перехід на григоріанський календар може тільки поглибити це.

В принципі, розглядати дане питання можна, але лише за умови, що його розв’язання принесе користь Церкві. Сказати б, свого часу в древній Церкві була проблема святкування Пасхи. Одні святкували її у фіксований день — 15 числа місяця нісана за місячним календарем разом із юдеями. Інші — за тією традицією, яка, зрештою, стала домінуючою, тобто в першу неділю після весняного повного місяця. І для того, щоб вирішити питання, яким чином святкувати, довелося зібрати не один церковний собор і провести дуже багато консультацій.

Якщо нині виникне дійсно церковна потреба щодо переходу на новий календар, відповідно, пройде дискусія, і, можливо, соборне рішення буде ухвалено. Та поки що такої необхідності немає.

ДО РЕЧІ

Днями, перебуваючи з пастирським візитом у Черкасах, як повідомляє департамент інформації греко-католиків (www.ugcc.org.ua), глава Української греко-католицької церкви Блаженнійший Святослав (ШЕВЧУК) заявив:

— В УГКЦ поки відсутні ініціативи щодо святкування Різдва 25 грудня. В Україні наша Церква святкує Різдво та Великдень за старим стилем разом із православними братами. І коли ми будемо щось змінювати, то хочемо це робити разом, щоби не дати можливості для створення нових якихось поділів або акцентування якихось протистоянь. Однак дискусії з цього приводу наразі не ведеться.

джерело

Facebook Комментарии
Загрузка...

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *