Між двома вогнями: Волкер і Сурков домовилися не в інтересах України? | SVITIV

Між двома вогнями: Волкер і Сурков домовилися не в інтересах України?

Від чергової зустрічі Волкера і помічника президента Росії Суркова не очікували якихось проривів щодо врегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Причин багато, але головне – Росія, попри весь тиск, не погодилася за чотири роки на жоден компромісний крок.

Чи вдалося цього разу Волкеру і Суркову досягти суттєвих домовленостей, і чи сприятиме це розв’язанню конфлікту, розбиралися журналісти сайту «24».

Позиції України сильніші

Головною темою обговорення був закон про деокупацію Донбасу, який у Росії викликав сильне незадоволення. В першу чергу, що Росію в преамбулі визнають агресором. Крім того, була ухвалена резолюція ПАРЄ щодо України, де йдеться про російську агресію, її наслідки і вплив РФ на ситуацію на сході України. І це давало перевагу спецпредставнику США Курту Волкеру під час переговорів. За словами директора аналітичного центру «Політика» Миколи Давидюка, позиція Суркова слабша, так як Росія перебуває в стані виборів, тож Путіну некомфортно вести переговори в тому стилі, як раніше.

Україна виконала своє домашнє завдання – Верховна Рада ухвалила закон про деокупацію Донбасу, і це дає змогу Волкеру більш вільно себе почувати на переговорах із Сурковим. В нього є реальний фактаж – закон, де чорним по білому написано, що Росія – агресор,
– говорить Микола Давидюк.


Після закону про деокупацію, де Росію визнано агресором, Путіну складніше вести переговори

Як зауважує політолог, Путін розуміє, що країни Заходу можуть йому помститися за втручання Росії в їхні вибори. По-друге, на думку Давидюка, Путін розраховував на ескалацію військового напруження, але рішення США про надання зброї Україні посилює позицію Волкера і послаблює росіян.

Тому, вважає політолог, ситуацію треба використати, щоб домовитися про подальший обмін полоненими.

Водночас, на думку політичного експерта Сергія Постоловського, зустріч Волкера і Суркова нічого особливо не змінить. Москва надалі наполягатиме на своєму, вимагаючи, щоб США тиснули на Україну, аби ми виконали мінські угоди і змінили закон про деокупацію, прибравши звідти формулювання про Росію-агресора.

При цьому експерти були переконані, що зміни мінських угод, які, по суті, є пасткою для України, у результаті зустрічі не буде.

Волкер і Сурков узгодили дорожню карту?

Результати зустрічі, на думку деяких спостерігачів, не зрушили з місця питання завершення війни на Донбасі. Очікувана домовленість – про подальший обмін військовополоненими і поява слабкої надії на те, що вдасться звільнити політичних заручників, які перебувають в ув’язненні на території Росії.

Втім, на переконання військового експерта Дмитра Снєгирьова, це все «білий шум», щоб заспокоїти українське суспільство. Як вважає експерт, Волкер і Сурков окреслили досить чіткий план дій. Зокрема, Волкер заявив, що врегулювання відбуватиметься чітко на основі мінських домовленостей.

Фактично Волкер визнав, що мінські угоди відповідають міжнародним нормам, отже, обов’язкові до виконання Україною. Американський представник заявив, що Україні треба готуватися до їх імплементації – надання особливого статусу ОРДЛО і ухваленню закону про амністію бойовиків,
– зазначив Снєгирьов.

Основний момент – сторони погодилися на введення миротворців, причому, переконаний експерт, за російським сценарієм. Як зауважує фахівець, Волкер і Сурков прийшли до згоди, що введення місії буде поетапне і буде прив’язано до міських угод.


Миротворці на Донбасі будуть, але на російських умовах?

Волкер і Сурков узгодили російську модальність введення миротворців. Миротворці не перекриють україно-російський кордон, а лише його контролюватимуть, охороняючи місію ОБСЄ. Тобто «блакитні шоломи» здійснюватимуть моніторинг переміщення товарів і людей, а не охорону кордону,
– наголошує Дмитро Снєгирьов.

Єдиний суперечливий момент між Волкером і Сурковим – питання проведення місцевих виборів в ОРДЛО. США і Україна наполягають на виведенні російських військ з окупованих територій, після чого пропонують провести вибори. Росія, зрозуміло, хоче, щоб так звані вибори пройшли під чітким контролем її військових і спецслужб.

Так чи інакше, наголошує Снєгирьов, ні в питанні місії ООН, ні проведення виборів з Україною, на жаль, ніхто не рахується. Все залежить від узгодження Вашингтоном і Москвою порядку проведення виборів на окупованих територіях.

В свою чергу правник-міжнародник Геннадій Друзенко підкреслює: будь-які домовленості без участі України про Україну викликають більше питань, ніж відповідей. Це говорить про втрату суб’єктності нашої держави. Переговори за нашою спиною відображатимуть інтереси переговірників, а не нашої держави.

Росія для США не агресор, а конфлікт буде замороженим

Навіть ніби узгоджена місія ООН не додає особливого оптимізму. Не лише тому, що її введення буде за російським сценарієм. Як говорить Геннадій Друзенко, за 70-річну історію миротворців під егідою ООН немає прикладів, коли б після введення місії були звільнені території і їх передали під законний центральний уряд.

Якщо ви хочете заморозити конфлікт, як це трапилося на Кіпрі, і триває більше 50-ти років, то миротворці спрацьовують. Миротворці – одна з форм зради відданості територіальній цілісності і суверенітету України,
– переконаний Друзенко.

Дмитро Снєгирьов особливо підкреслює, що США насправді не визнають Росію агресором. Є кілька фактів, які це підтверджують. По-перше, формулювання про те, що Росія має погодитися припинити війну. Тобто, зауважує експерт, останнє слово за Росією щодо модальності і загалом можливості припинення конфлікту на Донбасі. По-друге, заява Волкера, що Росію не позбавлятимуть права вето в Радбезі ООН. Іншими словами, план України по миротворцям розглядатися не буде.


Захід сподівається, що Росія добровільно піде з Донбасу, а Путін збереже своє політичне обличчя

По-третє, показовий момент, що США не визнають РФ агресором – відповідь Волкера щодо відшкодування РФ збитків за війну.

За словами американського дипломата, відшкодування збитків Росією за руйнацію Донбасу, за тисячі вбитих українців буде взагалі після закінчення конфлікту. Це тема майбутнього. Фактично, незважаючи на закон про деокупацію, Україна не зможе подати позови в міжнародні суди щодо відшкодування збитків, завданих РФ внаслідок збройної агресії. Волкер дав розуміти, що ми про це маємо забути,
– підкреслив Снєгирьов.

При цьому, як зазначає Геннадій Друзенко, посилення США санкцій проти Росії і надання Україні протитанкових комплексів «Джавелін» – позитивний момент. Але є кілька застережень.

«Посилення санкцій – в наших інтересах, тому що ми не готові воювати проти Росії. Та санкції можуть вистрілити як в плюс, так і мінус. До перевиборів Путіна в березні на фронті не буде суттєвого загострення. Але, якщо США вистрілять санкціями в лютому по оточенню Путіна, то може настати та межа, коли вже після президентських виборів у Кремлі відчують, що вони виграють через ескалацію конфлікту. Тоді будуть потрібні не тільки «Джавеліни», а все, що в нас є», – підкреслює Геннадій Друзенко.

Тому, вважає правник-міжнародник, поки продовжується топтання на місці.

В чому можна погодитися з Волкером, що Москва відступить і виведе своїх людей. І погодиться на миротворців тоді, коли її втрати від продовження політики агресії проти України переважатимуть вигоди. Поки санкції не розглядаються тим фактором, що вимагають виведення російських військ і припинення підтримки сепаратистів. Санкції для Росії болячі, але не настільки, щоб відступати,
– підкреслив Друзенко.

Джерело

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *