ЧОЛОВІК ТА ДРУЖИНА — ОДНА ДУША! (Повчальна розповідь).

«Прийшов син до батька:
— Развожусь. Набридло! Права мати — дружина у мене лінива. Скільки можна самому вигрібати?
— Прости мене, син, — сказав у відповідь батько.
— За що?
— За те, що я не завжди був добрий з твоєю матір’ю. Це моя вина, що в тобі є темний куточок з думкою про розлучення …
— Що не розлучатися?
— Ні, не розлучайся … Навіть не думай ніколи про це.
— Терпіти до кінця днів?
— Не треба терпіти … Ти не її терпиш, а своє погане ставлення до неї. Змінишся сам — зміниться все навколо.
— Як змінитися?
— Дивись на дружину, як вчить Господь. Вона — Його дар для тебе. Твоя радість … Твоя помічниця … Мати твоїх дітей … Крихкий сосуд, який Бог дав тобі в руки, щоб ти тримав ніжно, обережно, зберігав … Все інше — дрібниці! Якщо вона щось сьогодні не вміє — навчиться. Ти і сам не все вмієш, що повинен робити …

Якщо щось не встигає — покрий цю її слабкість своєю силою і любов’ю … Якщо чогось не знає, розкажи ввечері за чашкою чаю, ніжно обнявши за плечі … Ваш шлях — він тільки ваш. Ваша любов — тільки ваша. Той, хто «вставляє» тобі очі ненависті, — ВОРОГ твого дому. Навіть якщо це твоя мати … Твій брат … Або твій кращий друг … Не суди їх за це. Вибач. І кожному з них дай зрозуміти, що за свою дружину, за свою любов ти, якщо треба, без роздумів помреш, але нікому навіть поганим словом доторкнутися до своєї сім’ї не дозволиш …

— Вас з мамою теж хотіли розлучити?
— Ми і без «помічників» іноді міцно сварилися. Дурними були, гордими … У вас інше життя. Вас від Бога ніхто не жене. Просіть у Нього мудрості. Поступайтеся один одному … Жалійте і тіште один іншого … Любов, якщо ти не знаєш, вона ж зростає. Вся її велич, всю її цінність ти побачиш тільки в глибокій старості, коли ту ж саму свою дружину ввечері ніжно обіймеш за плечі, і вам не потрібно буде слів ..».